Святкові та неробочі дні — 2015

Праця і Закон № 1 (181)

Святкові та неробочі дні — 2015

Перелік святкових та неробочих днів в Україні визначено ст. 73 діючого  Кодексу законів про працю. Встановлені такі святкові дні:
1 січня — Новий рік;
7 січня — Різдво Христове;
8 березня — Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня — День Перемоги;
28 червня — День Конституції України;
24 серпня — День незалежності України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят:
7 січня — Різдво Христове;
один день (неділя) — Пасха (Великдень);
один день (неділя) — Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів від починку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
У дні, зазначені у ч. 1, 2 ст. 73 КЗпП України, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення.
У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених ст. 71 КЗпП України.
Робота у зазначені дні компенсується відповідно до ст.107 цього Кодексу.
За загальним правилом, встановленим ст. 71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, зкрема, в ч. 2 цієї ж ст. КЗпП України.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (ч. 3 ст. 71 КЗпП України). Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, шляхом наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 цього Кодексу.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Щодо оплати роботи у святкові і неробочі дні, то згідно зі ст. 107 КЗпП України встановлено, що робота у святковий і неробочий день (ч.4 ст. 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам − за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, − у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Відповідно до ч. 3 ст.67 у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73 КЗпП України) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Згідно зі ст. 68 КЗпП України на підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами.
У відповідності до правил, встановлених ст. 69 КЗпП України, на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Роботодавцю варто пам’ятати, що залучення працівників до роботи у вихідні, святкові й неробочі дні та ухилення від оплати їх роботи за відпрацьований час у подвійному розмірі, може кваліфікуватися як порушення ст. 41 ч. 1 КпАП України – існує відповідна судова практика про притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності.
Також нагадаємо, що в силу ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII проведення на захищених об’єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні − цілодобово
Проект Трудового кодексу містить аналогічний перелік державних та релігійних свят, в якому також зазначається, що за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, роботодавець надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням цих днів за погодженням між працівником та роботодавцем (у вихідні дні або шляхом продовження роботи після закінчення робочого дня (зміни) протягом не більш як чотирьох годин на день) (ст. 161 проекту ТК).
У ч. 4 ст. 162 проекту Трудового кодексу України  конкретизовано перелік професій,  залучення яких до роботи допускається в дні державних і релігійних свят, а саме: професійних творчих працівників організацій кінематографії, теле- і відеознімальних колективів, театрів, театральних і концертних організацій, цирків, засобів масової інформації, професійних спортсменів.
Ст. 233 «Оплата роботи у вихідний день, день державного або релігійного свята» проекту Трудового кодексу (ТК) містить аналогічні КЗпП норми щодо оплати праці у святкові і неробочі дні (відрядникам — за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується почасово, — у подвійному розмірі, виходячи з установленої тарифної ставки (окладу). Згідно з п.6 ст.159 ТК виконання працівником роботи в загальний вихідний день відповідно до цієї статті та графіка виходу на роботу (графіка змінності) не є перевищенням (порушенням) норми робочого часу і не є підставою для отримання права на оплату праці в подвійному розмірі. Ч. 6 ст. 162 ТК передбачено, що робота в дні державних або релігійних свят (з 0 годин до 24 години) оплачується відповідно до статті 233 цього Кодексу. У випадках, передбачених частинами третьою — четвертою цієї статті, коли залучення до роботи в день державного або релігійного свята призводить до перевищення норми робочого часу, на вимогу працівника йому надається інший день відпочинку, що не позбавляє права працівника на оплату праці в такий день відповідно до статті 233 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 67 КЗпП України, що без змін відображена в п. 7 ст.159 ТК, з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (ст. 73 КЗпП України), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України про перенесення вихідних та робочих днів носить рекомендаційний характер, тобто не є обов’язковим до виконання.
12 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 1084-р «Про перенесення робочих днів у 2015 році», згідно з яким керівникам підприємств, установ і організацій (за винятком органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», Державної казначейської служби та банків) рекомендовано перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2015 році для працівників, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з:
п’ятниці 2 січня — на суботу 17 січня;
четверга 8 січня — на суботу 31 січня;
п’ятниці 9 січня — на суботу 14 лютого.
Спеціальний режим роботи банків у зазначені дні визначає Національний банк.
У зв’язку з викладеним, зимові свята можуть продовжуватися з 01.01.15 по 04.01.15, а також з 07.01.15 по 11.01.15.
Стосовно свята Міжнародного жіночого дня, то воно припадає у 2015 році на неділю, отже, відповідно до ст. 67 КЗпП України, переноситься на понеділок. Тобто вихідними днями будуть 7, 8 та 9 березня.
Релігійні свята Пасха (Великдень) та Трійця у 2015 році припадають на 12 квітня і 31 травня відповідно, тому вихідними днями будуть 11, 12, 13 квітня та 30, 31 травня і 1 червня.
День міжнародної солідарності трудящих випадає на п’ятницю та суботу, тому вихідних днів буде чотири.
День Перемоги (9 травня) – субота і День Конституції України (28 червня) – неділя, тому на ці свята відпочинок триватиме три дні; День незалежності України (24 серпня) – понеділок, отже, ще три вихідні.
Проте, остаточне рішення про перенесення вихідних приймає власник або уповноважений ним орган, видаючи відповідний наказ чи розпорядження.
Щодо розрахунку норм тривалості робочого часу на 2015 рік.
Міністерство соціальної політики України у листі від 09.09.2014 р. № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» зазначає, що нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 1 ст. 50 КЗпП України).
Пiдприємства і органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено в ч. 1 ст. 50 КЗпП України. При цьому слiд мати на увазi, що оплата працi в такому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.
Вiдповiдно до ч. 1 ст. 51 КЗпП України скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:
1) для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв – 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) – 24 години на тиждень.
Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, передбаченої в абзацi першому цього пункту для осiб вiдповiдного вiку;
2) для працiвникiв, зайнятих на роботах з шкiдливими умовами працi, – не бiльш як 36 годин на тиждень.
Перелiк виробництв, цехiв, професiй і посад зi шкiдливими умовами працi, робота в яких дає право на скорочену тривалiсть робочого часу, затверджено Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21.02.01 № 163.
Крiм того, законодавством встановлюється скорочена тривалiсть робочого часу для окремих категорiй працiвникiв (учителiв, лiкарiв та iнших).
Скорочена тривалiсть робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштiв на пiдприємствах і в органiзацiях для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда.
Згiдно зi ст. 69 ГК України підприємство самостійно встановлює для своїх працiвникiв скорочений робочий день та iншi пільги.
У листі також зазначається, що прийняте роботодавцем рiшення про перенесення робочих днiв змiнює графiк роботи підприємства, установи, органiзацiї та норму тривалостi робочого часу у мiсяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днiв. Тому всi дiї щодо надання вiдпусток, виходу на роботу мають здiйснюватися по змiненому в зв’язку з перенесенням робочих днiв графiку роботи пiдприємства.
Слід мати на увазі, що у разi перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший вихідний день, задля збереження балансу робочого часу за рік, тривалість роботи у цей перенесений робочий день, має вiдповiдати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено ст. 53 КЗпП України.
Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рiк. Ця норма може бути різною залежно вiд того, який робочий тиждень установлений на пiдприємствi (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановленi вихiднi днi, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалостi робочого часу на рiк визначається самостійно з дотриманням вимог ст.ст. 50 − 53, 67 і 73 КЗпП України.
Міністерство соціальної політики України наводить приклад розрахунку норми тривалостi робочого часу на 2015 рiк, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихiдними днями в суботу та недiлю при однаковiй тривалостi часу роботи за день упродовж робочого тижня та вiдповiдним зменшенням тривалостi роботи напередоднi святкових та неробочих днiв.
За зазначених умов, залежно вiд тривалостi робочого тижня, норма робочого часу на 2015 рiк становитиме:
при 40-годинному робочому тижнi – 2004,0 години;
при 39-годинному робочому тижнi − 1957,8 годин;
при 38,5-годинному робочому тижнi − 1932,7 годин;
при 36-годинному робочому тижнi − 1807,2 годин;
при 33-годинному робочому тижнi − 1656,6 годин;
при 30-годинному робочому тижнi − 1506,0 годин;
при 25-годинному робочому тижнi − 1255,0 годин;
при 24-годинному робочому тижнi − 1204,8 годин;
при 20-годинному робочому тижнi − 1004,0 годин;
при 18-годинному робочому тижнi − 903,6 годин.

Детальніше ознайомитися з Додатком до Лис-
та No 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 ви можете,
переглянувши календар на 2015 рік, який роз-
міщений у нашому журналі, – прим. ред.

Єлизавета СИМБІРСЬКА
адвокат

ЮФ Sabicom